Птахи в моєму саду

Яка буває весна? Рання, пізня, довгожданна?Яка ж весна цього року?Календарна чи реальна?

Відповісти важко, адже малосніжна і тепла зима вирішила пограти в піжмурки з весною.Саме через це перелітні птахи не відлетіли далеко, а зимували на півдні України.Минулого тижня стояли такі гарні деньки, що в кінці березня зацвіли абрикоси.Та  зненацька вітри принесли морози, і голівки гордих нарцисів схились до землі . Через похолодання синиці ще не відлетіли до лісу, а шукають поживи  біля людських осель.А ми й раді, що вони поїдають шкідників на плодових деревах у моєму саду.

Сьогодні, першого квітня, мене розбудила мама і покликала на кухню. тому що за вікном на яблуневій гілочці пурхала і дзвінко співала синичка. Пташка нас не бачила. зате я її добре розгледіла.Невеличка жовто-блакитна красуня з чорною смужкою від дзьобика через все черевце й до хвоста."Синь-синь!"-лунало. Недарма її так назвали.Хвіст і дзьоб короткі.Поснідала і полетіла далі.Я теж поїла, одяглася, вийшла в садок і потрапила на концерт шпака у чорному фраку.Він старанно виводив свої і чужі пісні.Його слухали ще якісь три маленькі сірі пташки зі світлими грудками. Вони сиділи на самій верхівці високого сусідського горіха.Неподалік від мене весело бешкетували горобці.Їм було не до концерту. По городу важно ходили дві великі чорні ворони, які потім з карканням знялися в небо.Через сад швидко промайнула хвостата білобока стрекотуха-сорока.Повз альтанку пролетіла білосніжна чайка.Я ніби потрапила в казку під назвою "Весна".

Софія Булат, вихованка гурткаБДтаЮТ "Шкільна журналістика", Садківський ліцей.