Колись давно, в минулому столітті,

Над світом чорний демон пролетів.

Фашист проклятий, одержимий Гітлер

Всю Західну Європу полонив.

Земля вмивалася дощем свинцевим,

А замість маків розквітала кров.

Та наші прадіди в боях сміливо

Відстоювали мир, красу, любов.

Всі юнаки із балу випускного

Назавтра опинились на війні.

А їх кохані того дня сумного

На траурні змінили сукні випускні.

Багато матерів зарані посивіли,

Та не здавалися, не плакали вони,

Згорьовані голубки розуміли:

Вітчизні так потрібні їх сини.

Як не вони, то хто ж здолає ката?

Як не вони, то хто ж їх захистить?

У всіх серцях жила надія свято…

І ось фашист подоланий лежить!

Ура! Вертаються з фронтів солдати!

Щасливі матері, дружини, дітвора.

Бузковим цвітом встигла привітати

Вже мирна, хоч і зранена земля.

Згадаймо сивих ветеранів!

Вони потроху йдуть із наших лав.

Вклонімось тим, хто від страшних тиранів

Наш рідний край сміливо рятував.

Дідівський подвиг хай живе довіку

Лише у пам’яті! Не хочемо війни!

Ці спогади – серцям жорстоким ліки.

Війні всі діти дружно скажуть: «Ні!»