Заліковий похід – 2012 знову на Черкащині

 З 2003 року, коли  Будинок дитячої та юнацької творчості Кременчуцької районної ради  за узгодженням з відділом освіти райдержадміністрації, створив на базі Білецьківського НВК базовий осередок учнівського туризму в районі, команди захищають честь району на змаганнях учнівської молоді з пішохідного туризму, туристські групи  громадського туристського клубу «Меридіан» щорічно проводять категорійні залікові походи, беручи участь у Чемпіонаті України зі спортивних туристських походів  серед учнівської та студентської молоді.

Звіти за проведені походи – неодноразові призери і переможці І (обласного) етапу, учасники ІІ (Всеукраїнського) етапу цього Чемпіонату. З 9 походів лише 3 проведені по Полтавщині, Гірських Карпатах. Маршрути інших ми прокладали західною Черкащиною за пересічений рельєф, залісненість і обезлюдненість території,яку справедливо можна сміливого називати  Черкаськими Карпатами.

Висока концентрація історичних, культурних, природних об’єктів робить цю територію справжнім туристським «раєм», дозволяє будувати складні і пізнавальні маршрути.

2012 рік виявився для кременчуцьких туристів важким і напруженим, бо тільки но закінчивши з молодшою групою туристсько-краєзнавчу експедицію з походом 3 ступеня складності на 75 км, вже 16 червня ми вийшли на нами ж складений маршрут І категорії складності (більше 130 км), що проліг долиною річки Тясмин, легендарним Холодним Яром, захованими в заліснених балках ставками і закінчився у відомих екскурсійних об’єктах – с. Суботів, м. Чигирин.

Перші  три дні хвойними лісами, луками ми віддалялися від Чигирина   уздовж лівого борту долини річки Тясмин, в Пн -Зх напрямку. Надалі, перейшовши річку Тясмин, по  дорожках і стежках,  які «ховались» у заліснених балках чи вододільних плато, звернули на лісове урочище Холодний Яр.

На маршруті, вже на шляху в добре відомий  Мотронин монастир, розташований в  самому центрі Холодного Яру, на місці скіфського укріпленого поселення, ми відкрили для себе цікаву культову споруду в с. Чубівка - Свято-Онуфріївський чоловічий монастир монастир.

Рухаючись на південь балкою, у невеличкому  селі Лубенці (348 жителів) несподівано в його центрі натрапили на справжній осередок просвітництва і культури. Так, нас привітно зустріли сільський голова, Макаренко Надія Іванівна, директор школи Солонько Василь Олександрович, показали гарне приміщення школи з харчоблоком і великою спортивною залою, археологічно-краєзнавчий музей, але… вже з 1 вересня цього року школа, в якій сьогодні навчається 19 учнів, підлягає закриттю. Оскільки на краю села чудовий став з піщаним дном, а поряд основні об’єкти національного заповідника Холодний Яр, ми будували проекти створення тут туристської бази, бачачи на маршруті велику кількість сіл, які «вмирають»  швидкими темпами, не вірили самі в щасливий кінець.

Але нас вже чекав ліс Холодного Яру. Тут завжди   прохолодно, а високі дуби, граби, клени ніколи не пропускають на бідну глинисту землю сонячних променів. Так – це справді реліктовий ліс, ділянки якого на Західній Черкащині добре збереглись і пройти через нього без доброї,сучасної карти туристу неможливо.

Після ознайомлення з екскурсійними об’єктами Мотрониного монастиря направились в один із найбільших пунктів опору більшовикам в часи Холодноярської республіки-с. Мельники. Тут, і в подальшому селах Полуднівка, Вдовичине, Суботів свої біваки ми розбивали біля великих ставків де вдосталь можна насолодитись різноманіттям тваринного і рослинного світу.

Побували ми і в спаленому німецькими карателями селі Вдовичине на страшному колодязі, куди покидали карателі і старих і малих. Тоді залишились в живих одиниці. Але…

На цей раз хата і двір бабці Каті, до якої ми щоразу заходили вже стояли у бур’яні.

Останню екскурсів в цьому поході провів нам Віктор Гугля в с. Суботові. Екскурсовод, автор книги «Суботів Хмельницьких» повідомив нам величезну кількість історичних фактів про самого Богдана Хмельницького, родове подвір’я «Замчище», Іллінську церкву, особливості козацької служби в часи Гетьманщини.

Заключним пунктом пішохідної частини нашого походу був  Чигирин. Не залишились без нашої уваги Замкова гора, відбудовані споруди адміністрації гетьмана Хмельницького.

І хоч як не важко було долати в таку спекотну погоду запланований маршрут, ніхто не пожалкував, що пішов в цей похід.Сьогодні нам є що згадати, бо цей похід приніс нам особливо багато знань і відчуттів.

Керівник походу, Васильєва Тамара Марківна, директор БДтаЮТ.