Четвер, 28.03.2024
БДтЮТ    Кременчуцької районної ради
                       Будинок дитячої та юнацької творчості
Меню сайту
Міні-чат
200
Головна » Статті » ТУРИСТСЬКО - КРАЄЗНАВЧИЙ » матеріали

"Мій рідний край"

Наприкінці травня 2019 року туристська група БДтаЮТ Кременчуцької районної ради вихованців гуртків, що працюють на базі Білецьківського НВК зі своїми керівниками Васильєвою Тамарою Марківною та Нікуліним Василем Олексійовичем здійснили туристсько-краєзнавчу експедицію з походом 1 ступеню складності по Роменському району Сумської області.

Метою експедиції було відвідування с. Хоминці Роменського району, де народився і виріс один із загиблих на Сході героїв-кременчужан Юрій Дудка.

Родина Дудків у цій страшній війні втратила двох синів – Юрія і Володимира.

Саме про Юрія я писала у книзі пам’яті про героїв-кременчужан «Ангели світла», що вийшла в Кременчуці у 2017 році. Вірш «У горя довгі коси» та публіцистичний твір «Якби всі сни збувалися» надруковані також у моїй збірці «Мамина хустка», що вийшла на початку 2019 року.

Ми вирушили в похід, щоб разом із учнями Хоминцівської ЗОШ І-ІІ ступенів, жителями села вшанувати пам’ять їхніх односельців Юрія та Володимира Дудок, двох синів сім’ї, яка в одну мить осиротіла, віддати шану матері і батьку – Світлані Анатоліївні та Андрію Олексійовичу Дудкам, підтримати доньку Юрія Христину, яка от-от вилетить, як птаха у вільний політ.

На заході була присутня мама Юрія та Володимира Дудків, Світлана Анатоліївна, яка несе у своєму серці невгамовний біль, але разом з тим, вона з гідністю і великою силою вселюбові виховує онуку Христину, радіє успіхам інших онуків, що ростуть у сім’ї її тепер єдиної доньки Наталії.

Христині, яка із своїми однокласниками також була на заході, було нелегко…

Під час зустрічі була презентована збірка «Мамина хустка», перший розділ якої називається «Ми перед мамою у вічному боргу». Перед мамою загиблих двох синів ми теж у вічному несплаченому боргу. Про це ми не могли не сказати Світлані Анатоліївні Дудці.

У передмові до другого розділу книги «Люблю я те, що не любити важко» кременчуцький поет Олег Дука написав:

«Вітчизна і матуся, чи випадково ці слова одного роду? Знаючи стрій слов`янської душі, відповімо однозначно: «Ні! Це не збіг, рідні місця закладають підвалини духовного храму особистості».

Так, школа, яку закінчили хлопці-герої, рідне село, де вони бігали босоніж, хата, в якій народилися і зросли, мама і батько, які навчили по правді жити дали їм стільки, що хлопці віддали за це все найдорожче – своє життя.

Це мама своїм прикладом і чесним життям спонукала своїх дітей жити по-правді.

Для мене малою батьківщиною є Ємільчинський край Житомирської області. Для тих дітей, з якими ми зустрічалися – Роменщина Сумської області. Я думаю, що колись вони обов’язково згадають нашу зустріч і їм теж, як і мені зараз, захочеться у своє далеке дитинство. Може, дорослі в ті хвилини згадали своє дитинство. А Світлана Анатоліївна завжди згадує дитинство своїх дітей, які дуже любили свій край, бо пішли його захищати і віддали своє життя.

В той день ми проклали міст дружби між Кременчуцьким краєм та Хоминцями. І подарували символічний подарунок – сувенір з фотографією мосту Кременчука.

Третій розділ збірки «Материнський біль». Найбільший материнський біль сьогодні – це біль за своїх синів, за осиротілих дітей, вдів-дочок та невісток, за долю рідної України. Адже ми – українці. Ми говорили про те, що робить нас українцями. Образ українця в духовних цінностях, які він сповідує і постає перед іншими. Мої духовні цінності зібрані в збірці «Мамина хустка».

Потреба звернення до свого ціннісного багатства виникає тоді, коли людина знаходиться в якихось переломних періодах, періодах становлення.

Тоді відбувається переоцінка цінностей. І саме СЬОГОДНІ нам всім треба ще раз звернутися до духовних цінностей.

Хвилиною мовчання ми вшанували пам’ять Юрія та Володимира Дудків, усіх героїв, що загинули у цій війні, матерів, яких уже немає з нами.

На закінчення ми побажали усім мирної і гарної весни, надії на краще життя, бо ми всі УКРАЇНЦІ!

В той же день група віддала шану Юрію та Володимиру біля їх могил, побували вдома у гостинних батьків – Світлани Анатоліївни та Андрія Олексійовича Дудків, які почастували дітей суницями із власного городу, смачним компотом із тістечками. Звичайно, згадували хлопців, переглядали фотографії, документи, Світлана Анатоліївна передала деякі фотографії документів Юрія з домашнього архіву для Кременчуцького музею АТО.

Біля портретів Юрія і Володимира в хаті стоять два керамічні ангели, зроблені руками вихованців гуртка художньої кераміки, що працює в Ялинцівському НВК, подарованих мною Світлані Анатоліївні під час презентації книги «Ангели світла» у Кременчуці. В той день ми подарували їй ще й дзвоника, теж зробленого вихованцями гуртка, як символ наших літературних «Передзвонів». Він дзвонив на заході, сповіщаючи, що життя триває, спонукаючи присутніх на гарні справи.

А книги «Мамина хустка», подаровані мною в Хоминцях, і «Роменщина», подаровані нам директором школи Любов Іванівною Фуртат, будуть гарною згадкою про нашу хвилюючу зустріч.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: матеріали | Додав: tamara (05.06.2019)
Переглядів: 422 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
КОМЕНТАРІ
Відео на 25.20 хв. нагородження "Азбуки" - переможця у своїй віковій категорії сертифікатом на 250 євро для відпочинку в Болгарії на фестивалі "Inter Kitten"

Немає слів, лише сльози на очах!

Дівчата добре попрацювали не тільки в конкурсах гри "Сокіл" ("Джура"), але взяли інтерв'ю. Це вже професійність.

Молодець, Каріно!! Відчула потребу миру!!!

Рій "Сагайдачний" - молодці!!!!
«Наш приятель сміливийвітер. Відвага – це наш заповіт.
 Ми роду козацького діти, Землі українськоїцвіт!»

Сильно сказано про сьогодення.

Поліна Вікторівна, сподіваємося , що участь у даному семінарі допоможе Вам передати набуті знання своїм вихованцям. Успіхів і натхнення!

Дуже сподобалась зустріч! Учні були в захваті.

Молодці! Так Тримати!

Дуже добре, що зберігаються українські традиції, зокрема весільні. Сучасні діти можуть долучитися до наших звичаїв.

Copyright MyCorp © 2024
Зробити безкоштовний сайт з uCoz