Очі-волошки, але чорно-білі.

Коси, як льон – фото вицвіло так…

Ночі і дні, сонце й дощ. На могилі

Фото з віків. І квітує ще мак,

Тут, у ногах, наче крапельки крові,

В пам’ять про поле, де квіти цвіли,

А у окопах дуби чорноброві

Падали, падали, як від стріли.

Дівчинко юна, ти їх рятувала,

Краплі червоні, як маки в полях.

Куля тебе наздогнала зухвала.

Очі на фото і маки в ногах…

(Тамара Васильєва)