Реальна зустріч з віртуального світу

Останнім часом  міцно закріпилася думка, щоІнтернет відбирає у нас можливість живого людського спілкування.  Мовляв, заховались десь  там у віртуальномусвіті і забули про все. Але остання зустріч у «Літературній вітальні»  вщент розбила це хибне переконання. СамеІнтернет, як не дивно, надав змогу зібратися разом талановитим митцям іпоціновувачам їхньої творчості. Почути живе літературне слово, мелодіюспоконвічного українського народного інструменту бандури, поспілкуватися утісному колі – що може  бути краще у нашшалений вік ?

         Моя душабажала свята. І хоча почалося воно для мене із сліз ( їх викликала поезія  Віктора Кучерука «Меніговорили»), але закінчилося радістю, сміхом, світлим настроєм від щирості і безпосередності поетів. На згадку я придбала  збірку «Березнева ностальгія»  ЯрославаЧорногуза. Це чудова підмога у проведенні уроків  художньої культури та світової літератури. Апереклад  О.С. Пушкіна «Я мить чудовупам’ятаю…» вартий того, щоб пропонувати для вивчення  напам'ять школярам  українською мовою.

          Хотілосящиро подякувати керівникам гуртків за той талант і важку працю, які вкладають усвоїх вихованців. Такі художні номери не соромно виставляти і на столичнусцену.

Розумію, щоця зустріч ніколи б не відбулася без чудового організатора Тамари Марківни. Вона змогла вдало побудувати зустріч, переплести вірші, пісні, музику, емоції так,  що в усьому відчувалася легкість і гармонія, а години зустрічі злетіли, як одна мить. Дай вам Бог натхнення ітворчої енергії для подальшої праці на теренах позашкілля !