Чому я так люблю весну? Досить часто я задаю собі таке запитання і сама знаходжу відповідь на нього. Тому, що навесні я завжди чекаю до себе в гості талановитих людей. Напевно, вроду таку я маю, що зустрічати гостей люблю більше, ніж сама у гості ходити.

     Березневого ранку, у той період, коли душі людські готуються до великоднього посту і святкують масляну, я чекала у школі учасників сайту «Натхнення». Вони завітали до нас з однойменною новою збіркою чудових віршів. І нехай сьогодні усі гуртом лають соціальні Інтернет-мережі, говорять, що він забирає у нас увесь вільний час, я впевнена в тому, що Інтернет – це реальний помічник сьогодення. Адже познайомилися всі автори збірки, яку презентували нам, саме у соціальній мережі, на сайті під назвою «Натхнення», адміністратором якого є Олексій Тичко – талант-людина.

      Отже, чекала я в гості Таїсію Цибульську та Тамару Васильєву. Дві чудові жінки, дві мами, два вогники, що запалили вони в очах вихованців літературних студій та просто талановитих дітей з усього Кременчуцького району.

     Уже стало традицією проводити такі літературні зустрічі в колі небайдужих до художнього слова людей.  Тож і в цей день ці красуні з великим задоволенням запалили нашу поетичну свічу і понесли нас на крилах власних поезій.

Розпочалася літературна вітальня відеокліпом про учасників сайту, що заінтригував усіх присутніх. До слова ми запросили Тамару Марківну, і в очах деяких моїх вихованців я бачила просто шалене здивування: Як? Тамара Марківна пише такі професійні і глибокі вірші?

     Саме так, для мене теж це стало відкриттям, хоча я раніше за усіх знайомилася з поезіями та прозою Тамари Васильєвої. Приємно було чути її розповідь про дружні стосунки всіх авторів презентованої нею збірочки. Звичайно ж, і власні вірші вона подарувала нам.

     З нетерпінням мої вихованці чекали на зустріч з Таїсією Цибульською, бо на засіданнях студії ми знайомилися з її поезіями, а тут сама авторка нам їх читає. Величезне задоволення ми отримали від дитячих поезій. Пані Тая працює над проектом «З любов’ю до дітей», де створюються відеокліпи на її твори. Знаєте, краєм ока я помічала відкриті роти моїх дітей під час перегляду цих кліпів. Ми теж подарували поетесі її твори у нашому виконання.

      Шкода, що такі зустрічі завжди обмежені у часі і всьому приємному завжди приходить кінець. Наша зустріч завершилася традиційним поетичним колом, де ми відчули тепло сердець один одного, надихнулися на творчість, подарували всім свої посмішки.

Я щиро вдячна всім, хто завітав до нас на зустріч, маю надію на нові зустрічі, на нові звершення!