Незабутні враження

         Зимовий холодний день 13 лютого 2012 року. Переддень великого свята Стрітення. З усіх куточків Кременчуцького району до Білецьківського НВК з’їжджаються на засідання літературної вітальні. Коли заходять до класу, всіх вражає убранство кімнати. Перше, що кидається у вічі, - це виставка кам’яних фігурок. Не залишає байдужим виставка картин, розташованих під двома стінами.

         Слово… Ним можна вилікувати, можна надати снаги, ним можна поранити. Саме такими висловами розпочалося засідання літературної вітальні «Передзвони». Також традиційно вже на початку засідання лунають звуки малесеньких дзвіночків як символу єднання поезії маститих поетів та поетів-початківців.

         Сьогоднішні гості – це поети Віталій Головченко, Сергій Петренко, Сергій Коломієць. Саме їм надано почесне право запалити літературну свічу: горить свіча, горять вогники наших сердець.

Як різнокольорова веселка, з’являються дівчатка і виконують веселу пісеньку «Туп, туп». З уст дітей звучать побажання: « На добро, на добро, щоб вам радісно було».

         Вихованки літературної студії «Заспів» знайомлять присутніх з історією свята Стрітення. Боротьба зими і весни у цей день – це протидія двох сил. Та головний висновок – боротьба у душах між добром і злом. І кожен робить цей вибір самостійно.

Учениця класу Білецьківського НВК читає вірш Віталія Головченка. Ведуча засідання надає слово Віталію Андрійовичу. Поет розповідає автобіографію, підкреслюючи, що завжди сумував за своїм рідним краєм, куди б не закидала його доля. Серйозно почав займатися поезією у зрілі роки. Випустив 3 книги своїх творів. На суд слухачів виносить твори з нової книги.

         Традиційним є мотив туги за рідним краєм. Тому назви цих творів символічні: «Той край – дитинства мого літ», «Краєвид з Охтирської гори». Довгий час Віталій Головченко перебував за Полярним кругом. Спогади того часу надихають писати твори про той час, тайгу, свої враження. Ці вірші - російською мовою і мають специфічні назви: «Меня манят тайожные тропки», «Вдруг в тайгу пришла осень», «То вздыхает тайга, то заплачет». Здається, що від рядків віє духом тайги, шумом хвойних крон, запахом глиці.

З темою заполярної молодості перегукується вічна тема кохання. Про найпрекрасніше у світі почуття розповідають вірші «Ти приходиш до мене у снах», «Подаруй мені погляд».

         Сьогоднішні учні сприймають розповіді про Велику Вітчизняну війну як про щось дуже далеке. Проте справжній майстер слова зможе донести до слухачів переживання того часу, прагнення зачепити за живе. Ці твори викликали у мене асоціації з відомими піснями: поезія «Проводжала мати  

сина на війну» з піснею «Степом, степом», а вірш російською мовою «В рассветной дреме вдруг запели соловьи» з піснями «Соловьи», «Журавли». Ті ж мотиви тривожного сну солдатів перед боєм та пам’яті про полеглих у боях.

         Також говорили про прозу, в якій мова йде про братів наших менших.

         Звучить пісня на слова Сергія Петренка і налаштовує слухачів на сприйняття творів іншого митця – Сергія Петренка. «Талановита людина талановита в усьому», - ці слова з повним правом можна віднести до творчості цієї незвичної людини. Адже серед його захоплень не тільки поезія. Усі були приємно здивовані двома колекціями: картин та камінчиків. Картини Сергію Миколайовичу дарували його друзі, натхненні його творами. Та щире захоплення в усіх присутніх викликала колекція камінців. Вони різні: закам’янілі фігурки тварин, рослини, чудернацькі символи. Ми бачили перед собою предмети, яким мільйони років. Захоплено розповідав автор колекції про знахідки. А потім полилися поетичні рядки.

Темі козацтва присвячений вірш «Цвіт калини», де сплелися воєдино пейзаж та козаки.  Протиборство сил природи зображує автор у поезії «Зимобор». Та найбільше вразили присутніх ліричні твори: «Декрет про кохання», «Розпогодилося», «Вечір без тебе», «Ще не разом». Вічна тема кохання, взаємовідносини між закоханими, сварки та примирення.

         На мультимедійній дошці демонструється кліп «Євшан-зілля». Автор слів та головний режисер цього твору Сергій Коломієць. Свій виступ автор розпочав такими словами: «Працюючи із словом, переконуєшся, що сказане повертається. Навкруги нас край багатий, храм возвеличений. Храм душі людської. Людям потрібно відкрити серце, полюбити всіх оточуючих. Природа пошле те, для чого ти прийшов на Землю. Бути людиною, як у Симоненка : «Ти знаєш, що ти людина». Художник не пише свої твори, а прикладає душу, щоб нести вогник. Без світла душа буде темна.» У творчості цього автора значне місце займають твори історичного характеру. «Переволочна» - розповідь про історичне минуле нашого краю, роздуми над сутністю життя, Івана Мазепу, його заклик про віру в Україну, Полтавську битву. «Колись тут бігали малими» - поезія-спогад про дитинство, рідне село, подвір’я односельчан, коли межа між сусідськими садибами визначалася лише межею з трави, а не височенними парканами. Відкритість подвір’я – відкритість душі і навпаки – основна думка цього твору.

«Свято новоліття» - філософські роздуми про місце людини, яка приходить у цей світ. Темі кохання присвячена поезія «Було це не з нами».

         Талант Сергія Аркадійовича багатогранний . Поетичне слово живе поруч із картинами. І в усіх цих творах відчувається філософія душі, філософія життя.       Як говорить сам автор: «Картини – форма вираження світу». Філософське спрямування полотен, тему кожного з них можна сформувати одним реченням. «Мадонна» - молитва матері про дітей, які руйнують усе навколо. «Перший дотик» - передача поколінь, щоб звучало великим дзвоном. «Стрітення» - зорі приходять до народу, щоб пробудити божественну силу; куріпки – наші предки; сіяють верби, несучи позитивний заряд сучасникам. «Ще» - картина у трьох напрямах: ще хочеться, ще давай, ще не доріс.

         Зі своїми віршами виступив випускник літературної студії Руслан Диченко, молодий журналіст. Його твори присвячені дитинству та світлому почуттю – коханню.

         Завершилося засідання літературної вітальні традиційним поетичним колом, де кожен висловлював свої враження про засідання, читав вірші. Час пролетів дуже швидко. Усі сподіваються на нові зустрічі.