/diamant.docxЗавданнями юної дослідниці, вихованки гуртка будинку дитячої та юнацької творчості «Юні
музеєзнавці» на базі Омельницького НВК Юлії Цесар у науково-дослідницькій
роботі «Раїса Кириченко-берегиня української пісні» було визначити роль
кременчуцького краю у творчому становленні та взяти особисто участь у
підготовці вечора-реквієму до 70-річчя
від дня народження Раїси Кириченко, народної артистки України, Героя України,
лауреата Державної премії імені Т.Г.Шевченка, повного кавалера орденів княгині
Ольги.
Такий захід відбувся 7 лютого 2014 р. в затишних стінах
актової зали Омельницького НВК під назвою «Царівна пісень-Чураївна» з
ініціативи голови села Омельник О.І.Шереметьєої
та директора Омельницького НВК Яроменок О.П.
Тут зібрались колеги, друзі, шанувальники творчості
співачки, приїхали рідні з Корещини,
Землянків, Глобинщини.
Її подруга -Ніна Срібна повернула всіх присутніх у
незабутні роки молодості, коли вони разом із Раїсою готувались до виступів
художньої самодіяльності на аматорській сцені клубу рідного села Корещини,
брали участь в оглядах художньої самодіяльності.
Земляки-корещанці повідомили про те, що дбають про
розширення меж ознайомлення людей,
небайдужих до творчості Раїси Кириченко, створивши туристичний маршрут
«Стежками пісень Раїси Кириченко».
Микола Іванович Ляпаненко, директор ОДТРК»Лтава», який любив Раїсу Кириченко любов’ю друга,
виконуючи один із заповітів Т.Г.Шевченка : «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», був
ініціатором перейменування однієї з вулиць Полтави на ім’я славетної
співачки та створення пам’ятника
Чураївні- Раїсі Кириченко.
Багато спільного є в образі Чураївни, створеного Ліною
Костенко, і в Раїси Кириченко. Вона-дівчина із народу, народилась в простій
селянській родині, любила працювати, співати.
На становленні її таланту позначилась праця багатьох людей: талановитих, самовідданих, творчих,
скромних – П.Ф.Оченаша, художнього керівника народного хору Кременчуцького
автозаводу, О.І.Чухрая, заслуженого діяча мистецтв України, художнього
керівника вокально-хореографічного ансамблю «Льонок» Анатолія Пашкевича, Миколи
Жернового, заслуженого працівника культури УРСР, крім того тісна співпраця з
поетами-земляками Д.Луценком, В.Крищенком, О.Білашем та ін.
Говорячи словами її пісень : «Жіноча доля, хто її
збагне», «Доля вибрала мене», «Я-сонечко», «Моя Україна-червона калина»,
«Я-козачка твоя», вона добре знала свою роль у житті-співати для людей.
Отже, це про неї писала Ліна Костенко: «Це-голос наш,
це-пісня, це-душа».
ЇЇ пісня допомагає нам у вирішенні складних проблем
сьогодення-і свідченням цього є вечір-реквієм.
Друзі, рідні,
колеги Р.Кириченко підкреслювали у своїх спогадах її щирість, віру в людей,
товаристськість, дружелюбність.
Про її любов до рідного, національного повідав фільм,
створений на телерадіокомпанії «Лтава» під керівництвом М.І.Ляпаненка-«Любове,
ніжная моя».
Валентина Колісник, її колега, солістка Полтавської
філармонії, зазначила, що пісенна творчість для Раїси Кириченко-це джерело її надхнення.
З вдячністю згадувала про підтримку Раїсою молодих талантів.
Доля пов’язала Раїсу Корж
із баяністом Миколою Кириченком. Крило чоловіка було великою підтримкою
у зростанні її таланту, ніжним і трепетним у її жіночому щасті: « А щастя
наше-ти і я», -говориться в пісні на слова М.Ляпаненка «Два крила».
І полинула Раїсина пісня омельницьким краєм, зігріла кожну душу, переповнила почуттям гордості за те, що
ми є. Ми ще посіємо, виростимо, збудуємо, пронесемо Раїсину пісню в серцях,
навчимось шанувати найдорожче, найцінніше.
|