Микола Булат: «Тішуся, коли мене забувають хвалити» Газета "Місто" gazeta-misto.te.ua/.../"...З великою приємністю згадую дівчину, яка зізналась, що почала писати вірші після перегляду моєї вистави за Олександром Олесем. Або жінку, яка лише через багато років зрозуміла і пробачила свого батька, що колись умисне пішов із життя. Приємно, коли люди завдяки твоїй творчості починають змінювати свої погляди на життя, відчувають душевне піднесення і очищення. Для мене це важливіше за гучність аплодисментів та кількість подарованих квітів. Кажуть, найкраща похвала художнику, коли під враженням побаченого забувають про похвалу".