Вівторок, 26.09.2017
БДтЮТ    Кременчуцької районної ради
                       Будинок дитячої та юнацької творчості
Меню сайту
Міні-чат
200
Головна » Статті » Велика Перемога » матеріали

Конкурсні вірші до 70-річчя Великої Перемоги
* * * Кириченко Каріна, учениця 5 класу Потоківської ЗОШ І- ІІІ ступенів Війна, війна… Страшніш немає слова. Шануймо разом тих, хто в ній поліг. Сини України та нашої мови, Схиляємося ми біля їх ніг. Війна Анастасія Керусенко, учениця 5 класу Салівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Незваною була вона, Ця клята, страшна війна. Людей вона забрала І у могили їх поклала. Як німці на нас нападали, Молодих в Берлін забирали. Старі й малі плакали в ці дні. Зостались вони одні. Скільки мук перетерпіли, Та не здалися, герої перемогли. Обеліски тепер стоять, А в них наші герої лежать. Хоч зробили це не ми, а вони, Та ми не допустимо нової війни. Війна Коломієць Данило, учень Потоківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Це був останній, Останній мирний день, Коли народ вкраїнський Спокійно жив, співав пісень. Та вранці все змінилось, І затряслась земля. На наші землі їхали Танки іздаля. Покидаючи рідний дім, Йшли на фронт солдати, А жінки казали їм, Що будуть їх чекати. Не дочекались… І полягли мільйони, Поклавши свої життя За перемогу і наше світле майбуття. Тож вшануємо хвилиною мовчання Тих, хто загинув на цій святій землі. І буде цим героям Вічна пам’ять усюди: У Києві, в Москві і в Нью-Делі. Дитячі мрії Софія Урсалієва, учениця 7 класу Вільнотерешківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Душа тремтить, а серце шепче: «Йди! Мир захисти, життя на Землі збережи» Зникає страх, стихає біль. «Я йду, іще один , останній бій». Ми – діти миру, ми не знаємо війни, Та в пам’яті вона живе народній. Давно уже все в сивій давнині, Та забувать цього не можна. Ні! Гармати рев, і гуркіт канонад, І смерті очі – все таке далеке. Але про це страхіття треба пам’ятать, Щоб нам його ще раз не пережити. Нехай живуть батьки, брати, діди Веселою, щасливою сім’єю, Лунає хай завжди веселий сміх І небо мирне буде над землею. Хліба хай колосяться запашні, Дитячий щебіт скрізь лунає. Нехай щасливі будуть матері, Кожна родина тільки щастя знає. Дідівський подвиг хай живе довіку Шубіна Поліна, учениця 7 класу Червонознам’янського НВК Колись давно, в минулому столітті, Над світом чорний демон пролетів. Фашист проклятий, одержимий Гітлер Всю Західну Європу полонив. Земля вмивалася дощем свинцевим, А замість маків розквітала кров. Та наші прадіди в боях сміливо Відстоювали мир, красу, любов. Всі юнаки із балу випускного Назавтра опинились на війні. А їх кохані того дня сумного На траурні змінили сукні випускні. Багато матерів зарані посивіли, Та не здавалися, не плакали вони, Згорьовані голубки розуміли: Вітчизні так потрібні їх сини. Як не вони, то хто ж здолає ката? Як не вони, то хто ж їх захистить? У всіх серцях жила надія свято… І ось фашист подоланий лежить! Ура! Вертаються з фронтів солдати! Щасливі матері, дружини, дітвора. Бузковим цвітом встигла привітати Вже мирна, хоч і зранена земля. Згадаймо сивих ветеранів! Вони потроху йдуть із наших лав. Вклонімось тим, хто від страшних тиранів Наш рідний край сміливо рятував. Дідівський подвиг хай живе довіку Лише у пам’яті! Не хочемо війни! Ці спогади – серцям жорстоким ліки. Війні всі діти дружно скажуть: «Ні!» * * * Сергій Шашков, учень 8 класу Рокитненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Війна… Слово чорного кольору. І страх, і біль, і небуття. Війна принесла стільки горя Й забрала не одне життя. 9 Травня – День Перемоги – Свято світле й сумне водночас, Дорогою ціною отримане, Зі сльозами на очах. Щиро дякуємо ветеранам За свободу, здобуту в боях. Подвиг воїнів-визволителів Вічно житиме в наших серцях! Нам не потрібна війна Анастасія Чорнява, учениця 8 класу Максимівського НВК Без батька дитина, А мати – без сина – От що значить війна. То чи треба вона? У своїй Україні, Незалежній, єдиній, Хочу вільно співать, А не плакать-ридать. Мене мати навчала, Колискові співала, Щоб життя я любила, Мову рідну свою. А тепер в ріднім краї Ворог нищить, вбиває Голос мій ще несмілий, Думку, мрію мою. А я хочу, щоб діти Мали змогу любити Батька свого і неньку, Рідну землю свою! Ви, дорослі, спиніться! Хоч на мить схаменіться! Не вбивайте за гроші, Нам не треба війна! * * * Руслан Биченко, випускник Білецьківського НВК Білецьківка. Центр. Обеліск. Імена, Які вкарбувала злодюга-війна. Читаю той список… Скорбота німа – У нашім селі тих синів вже нема… Вони тут не сіють, вони тут не жнуть. Лиш квіти барвисті їм люди несуть. Сльозами вмивають синів імена, Яких не поверне далека війна. І слово вкраїнське, й братерський ваш зов Ми чуємо, рідні! Вам – вічна любов. Діти війни Бобрук Т.Ф., учитель української мови та літератури Червонознам’янського НВК Був травень. Сонечко промінням грало. І височіло небо голубе. Усе довкола зеленню буяло. Усміхнене, дзвінке і молоде. Сидів дідусь на призьбі коло хати. Щось старанно неквапно майстрував. А поряд примостились правнучата: Просили, щоб він казку розказав. - Не казку розповім, а правду, милі, Хоч років сімдесят уже сплило. А пригадалось, дітки, о цій хвилі, Як вдерлися фашисти у село. З них двоє оселилось в нашій хаті. Сміються, по-німецьки джеркотять. Обидва сіроокі та цибаті. І все яєчню смажену їдять. А я, трирічне, стану собі тихо. Та й виглядаю з хати крадькома. А вдома ані крихти, як на лихо. І матері моєї десь нема. Голодними очима позираю. Пішли вмиватись наші пожильці. Я ж на подвір’я швидко вибігаю – І шкварка вже горить в моїй руці. Та раптом я побачив над собою Розлючене обличчя й занімів. Фашист дістав неквапно свою зброю І вже у серце вцілити хотів. Йому почав щось інший говорити. Свій медальйон на грудях показав. Можливо, в нього теж були діти… Не знаю, та стріляти той не став. І я побіг. У подушки зарився. І тихо, як дорослий заридав. Дідусь над своїм виробом схилився Й непрохану сльозу з очей втирав. Притихли коло діда правнучата, Поцілували в зморщене чоло: - Спасибі Богу за того солдата! Без тебе, діду, й нас би не було! Був травень. Сонечко промінням грало. І височіло небо голубе. Усе довкола зеленню буяло. Усміхнене, дзвінке і молоде
Категорія: матеріали | Додав: tamara (09.10.2014)
Переглядів: 1551 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Конкурсні вірші наших учнів доводять, що діти глибоко розуміють події того часу і співставляють із сьогоденням

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
КОМЕНТАРІ
Відео на 25.20 хв. нагородження "Азбуки" - переможця у своїй віковій категорії сертифікатом на 250 євро для відпочинку в Болгарії на фестивалі "Inter Kitten"

Немає слів, лише сльози на очах!

Дівчата добре попрацювали не тільки в конкурсах гри "Сокіл" ("Джура"), але взяли інтерв'ю. Це вже професійність.

Молодець, Каріно!! Відчула потребу миру!!!

Рій "Сагайдачний" - молодці!!!!
«Наш приятель сміливийвітер. Відвага – це наш заповіт.
 Ми роду козацького діти, Землі українськоїцвіт!»

Сильно сказано про сьогодення.

Поліна Вікторівна, сподіваємося , що участь у даному семінарі допоможе Вам передати набуті знання своїм вихованцям. Успіхів і натхнення!

Дуже сподобалась зустріч! Учні були в захваті.

Молодці! Так Тримати!

Дуже добре, що зберігаються українські традиції, зокрема весільні. Сучасні діти можуть долучитися до наших звичаїв.

Copyright MyCorp © 2017
Зробити безкоштовний сайт з uCoz